Савельєв В.Л., Халамендик В.Б. Перспективи вальдорфської педагогіки в Україні // «Пріоритетні напрями вирішення актуальних проблем виховання і освіти»: Збірник тез міжнародної науково-практичної конференції (м. Харків, Україна, 24-25 липня 2015 року). – Харків: Східноукраїнська організація «Центр педагогічних досліджень», 2015. – С. 41- 44.
Пошук альтернативних шляхів виховання і освіти супроводжує наше суспільство з часів отримання незалежності від спадщини Радянського Союзу. Сьогодні в Україні популярними є реформаторські педагогічні системи – школи М. Монтесорі, К. Ушинського, Р. Штайнера та інших видатних педагогів минулих століть. В українському просторі вальдорфська педагогіка заявила про себе в першій половині минулого століття спробами популяризації ідей Рудольфа Штайнера. Непростим був його творчий шлях. Ідеї Р. Штайнера були повністю заборонені під час фашистської диктатури. В сучасній Україні спостерігається перехід від критики і несприйняття до всезростаючого суспільного інтересу з боку громадськості і черг в дитячі садочки та школи.
Наголосимо на тому, що вальдорфська школа (як і садок) – це завжди уособлення ініціативи батьківської громади створити відповідний простір для своїх дітей. Ніколи вальдорфська школа не існувала і не може існувати завдяки «вказівці згори». Це є модель громадянського суспільства в локальному вигляді.
Cьогодні в Україні маємо 2 вальдорфські школи – м. Дніпропетровськ, м. Кривий Ріг, та вальдорфські класи в стінах загальноосвітніх навчальних закладах – м. Київ, м. Одеса, м. Запоріжжя. Заявляють про себе і нові ініціативи в містах України (Київ (правобережна ініціатива), Дніпропетровськ, Миколаїв та інші), що потребують методичного, фінансового, правового, кадрового забезпечення.
Ключова проблема – підготовка вчителів для цих навчальних закладів. Вирішенню цього питання сприяє створення в структурі Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (м. Київ) навчально-дослідницького центру «Вальдорфська педагогіка». Цього року оголошено набір студентів на спеціалізацію «Вальдорфська педагогіка» в межах спеціальності «Початкова освіта». Це лише перший крок на шляху легалізації вальдорфської педагогічної системи на державному рівні. Це допомога тим, хто має вже вищу освіту не педагогічного напряму, і має бажання офіційно працювати в закладах освіти. Підготовка вальдорфських педагогів є дійсно актуальною потребою. Щорічне збільшення учнів та дошкільнят потребуватиме кваліфікованих кадрів і підготовка педагогічним університетом таких кадрів є на часі.
Новий «Перелік галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти» пропонує нам в межах напряму «Освіта» лише 7 спеціальностей – 011 – Науки про освіту, 012 – Дошкільна освіта, 013 – Початкова освіта, 014 – Середня освіта (за предметними спеціалізаціями), 015 – Професійна освіта (за спеціалізаціями), 016 – Спеціальна освіта, 017 – Фізкультура і спорт [Постанова Кабінету Міністрів № 266 від 29.04.2015].
Одразу виникає бажання додати до переліку ще одну спеціальність – «Реформаторська освіта». Саме вона могла би об’єднати всі ті школи, викладання в яких різниться від традиційної освіти. І виконати те завдання, заради якого зроблено новий класифікатор, а саме – поєднати міжнародний досвід з потребами національного ринку праці.
Специфіка вальдорфської школи в тому, що класний керівник супроводжує своїх учнів протягом 8-и років. Для України сьогодні орієнтиром може бути диплом, що його отримує в Німеччині випускник Вільної вищої школи Штутгарта. Кваліфікація – «класний керівник у вальдорфській школі / вчитель-предметник». На підставі цього випускник отримує уповноваження викладати у класах ступенів 1-8 у вальдорфських школах в якості класного керівника з головних предметів: німецька мова, історія, географія, компетентність, математика, біологія, фізика, хімія, а також у якості вчителя-предметника: фізкультура (класи 3-12), мистецтво/пластика (класи 1-12) та німецька мова як іноземна (класи 1-12). Тобто йдеться не про предметний підхід, а про смислово-проблемний. Вальдорфська педагогіка ґрунтується на спостереженні дитини, яка росте і розвивається, на розумінні її природи як передумови того, щоб вчитель був спроможний нести відповідальність за розкриття потенціалу кожної дитини, її якостей та здібностей, що поступово виявляються та розвиваються. Стосунки між вчителем та учнями забезпечують цілісність та безперервність навчання.
В плануванні уроку, підготовці до нього та розробці його структури, вчитель діє виходячи із ситуації даного класу, навчальної ситуації та враховуючи особливості розвитку стосунків в класі. Педагогічний підхід, зміст навчального плану, матеріал для навчання та методи навчання співвідносяться з потребами учнів та змінюються відповідно до їх віку.
Вальдорфська освіта прагне сприяти розкриттю унікального потенціалу кожної особистості. В цьому сенсі освіта є основним чинником здоров’я та благополуччя людини – салютогенезу. Салютогенез означає «походження, джерело здоров’я» як протилежність традиційній концепції патогенезу чи патології.
Педагогічний підхід є цілісним, художньо-орієнтовним та образним, міжпредметним та інтегрованим. Йдеться про іншу модель підготовки фахівця, яка дозволяє розкрити власну індивідуальність та передати дітям в процесі вчителювання меседж про те, що людина може розібратися в будь-якому питанні з будь-якої галузі життя.
Основним завданням вальдорфської освіти є здобуття різноманітних та важливих умінь, розвиток широкого спектру компетентностей (вміння вивчити і вирішити проблему), а також позитивної, змістовної позиції у ставленні до самого навчання. Школи та дошкільні заклади працюють над тим, щоб забезпечити умови розвитку індивідуальних здібностей та умінь учнів, а також, якщо дозволяють умови та ситуація школи, надавати дітям та молоді додаткові навчальні можливості.
З огляду на сказане вище, доходимо висновків.
Перше. Виникнення нових вальдорфських ініціатив є ознакою активного і відповідального ставлення прогресивної частини українського загалу до майбутнього, до освіти і виховання своїх дітей.
Друге. Поява і розвиток дошкільних та шкільних навчальних закладів освіти з вальдорфською системою навчання потребує вирішення питання професійної підготовки кваліфікованих кадрів на державному рівні в структурі педагогічного університету.
Третє. Для підготовки кадрів на державному рівні необхідно визначитись з місцем підготовки вальдорфського вчителя в існуючому переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти.
Четверте. Викладання у вальдорфській школі розглядається як покликання, стиль життя, шлях розвитку професійних знань, мистецтво. Вчителі та вихователі мають активно розвивати здібності самоаналізу та накопичувати творчу енергію й потенціал, необхідні для ефективного викладання. Для реалізації цього завдання існує шлях індивідуальної та колегіальної роботи та навчання.
П’яте. Український освітній простір потребує активного, творчого засвоєння досвіду іноземних фахівців, навчальних закладів інших країн та його адаптації до український реалій у справі вироблення власної концепції підготовки професійних педагогічних кадрів для роботи в українських освітніх закладах з вальдорфською системою освіти.
